День 1, 25.04.2020

Маршрут: Миколаїв - руїни Ольвії - с. Дніпровське.

Зранку о пів на воьму виходимо з поїзда у Миколаєві, сідаємо в замовлений мікроавтобус заїжджаємо на півгодинки поснідати до місцевого McDonalds та вирушаємо до давньогрецького міста Ольвія, звідки і починається наш піший маршрут. Руїни цього найбільшого у Північному Причорномор'ї стародавнього полісу знаходяться в мальовничому місці на березі Бузького лиману. Ми виділимо півтори-дві години на огляд міста (імовірно, з екскурсоводом) та фотосесію, після чого розпочнемо наш похід вздовж мальовничих схилів лиману. Переважно будемо йти грунтовою дорогою нижче, ближче до води, але час від часу видиратимемося нагору, щоб зробити яскраві фото. На ночівлю стаємо в невеличкому лісочку на околицях села Дніпровське. Хороший відеозвіт від людей, які йшли цим маршрутом, можна переглянути тут.

 

Кілометраж: 40 км автотранспортом та 13 км пішки.

День 2, 26.04.2020

Маршрут: с. Дніпровське - мис Аджигол - с. Дмитрівка - Очаків - с. Чорноморка (виноробня Бейкуш).

Сьогодні продовжуємо рухатися мальовничими схилами Бузького лиману до мису Аджигол, де вже починається Дніпровський лиман, вздовж якого ми і продовжимо наш сьогоднішній шлях. А ближче до вечора доїжджаємо до Очакова та поселення Чорноморка замовленим автотранпортом, де відвідуємо з дегустацією чудову українську виноробню Бейкуш, що розташувалась на березі одноіменної затоки. Господарство випускає широку лінійку якісного вина, в тому числі нетрадиційні бренди та рідкісні експериментальні сорти, та за версією оглядачів входить в топ-12 українських виноробних господарств. Заночуємо поряд на березі Дніпровського лиману, який у цьому місці вже фактично зливається з Чорним морем, або затоки Бейкуш (зорієнтуємось на місці). Детальніше про виноробню можна почитати ось тут.

Кілометраж: 14 км пішки та 25 км автотранспортом.

День 3, 27.04.2020

Маршрут: с. Чорноморка - Очаків - острів Березань - Кінбурнська коса.

День невеличкого перепочинку. Основна мета на сьогодні - переправитись на протилежний берег Дніпровського лиману, де знаходиться одне з найбільш дивовижних місць України - Кінбурнська коса! За нескінченні кілометри білосніжних піщаних пляжів з чистим морем її називають "Українські Мальдіви", за безліч різноманітних лікарських рослин - "аптекою під відкритим небом", також зустрічаються епітети "райський куточок", "заповідник незайманої природи" тощо. Хоча останнє вже не зовсім відповідає дійсності, адже після анексії Криму на Кінбурні суттєво побільшало турбаз "дикунів" у літній час. Але, сподіваюсь, що в кінці квітня у нас буде значно більше шансів "злитися з природою".

Діставатися цього райського місця ми будемо замовленим катером. По дорозі, якщо домовимося з капітаном, навідаємося в ще одне дуже цікаве місце - острів Березань. За однією з версій, саме він став прообразом пушкінського "острова Буяна". І точно відомо, що як мінімум починаючи з епохи колонізації цього регіону давніми греками острів протягом багатьох століть був ключовим пунктом торгівлі та оборони на шляху з Чорного моря до гирла Дніпра. Колись тут розташовувалося торгове античне місто, а пізніше форт, який брав участь у русько-турецьких війнах. Деякі власники суден в Очакові залюбки проводять екскурсії на острів Березань, тому головне, щоб пощастило з погодою.

Зараз косу поділили на так звані "рекреаційні зони", в кожній з яких обладнали відведені місця для кемпінгу. Тому, за стоянку доведеться заплатити, але зате ми зможемо лишити там рюкзаки і вирушити на легку пішу прогулянку до самісінького краю коси, де води Дніпровського лиману зливаються з Чорним морем! Попередня домовленість з хлопцями потрібного рекреаційного пункту вже є, вони на той час повинні висадитись та підготувати до роботи свій кемпінг.

Кілометраж: 6 км.

День 4, 28.04.2020

Маршрут: рекреаційний пункт на краю Кінбурнської коси - с. Покровка

Хоча в народі закріпилась назва саме "Кінбурнська коса", насправді це не лише коса, а цілий півострів. І подорожувати ним ми будемо всі наступні три дні. Сьогодні ми здійснимо 16-кілометровий марш-кидок вздовж морського узбережжя півострова. І хоча маршрут цього дня повністю проходить вздовж моря, ми не будемо весь час брести по пляжу та смажитись на сонці. Адже Кінбурн багатий не лише степовими травами, а й лісами, до того ж дуже різноманітними! Сьогодні переважатимуть соснові ліси, дехто пише, що в них навіть у травні буває чимало білих грибів, але це вже мені видається якось занадто фантастично. Хоча про диких коней (які, щоправда, колись були колгоспними) - це не міф. Я навіть бачив відео від одних туристів, які зустріли табун диких коней серед кінбурнського лісу. Чи зустрінемо їх ми, а якщо зустрінемо, то де саме і в який день, я завчасно сказати не можу. Зранку також будемо проходити залишки укріплень періоду русько-турецьких війн. Саме тут відбулась ця відома історія, коли Суворов стояв молився в церкві на Покрову, а йому доповіли, що на узбережжі "турки вилазять". Але воєначальник продовжував слухати службу і відповів: "нічого, хай ще повилазять". І так кілька разів, аж доки не достояв всю літургію до кінця. Після чого одразу повів в атаку своє військо та розгромив турецький десант. От тепер із трьох сіл на Кінбурні два називаються відповідно Покровське та Покровка. В рекреаційному пункті біля Покровки ми і станемо сьогодні на ночівлю.

Кілометраж: 16 км.

День 5, 29.04.2020

Маршрут: с. Покровка - Ковалівська сага - урочище Комендантське - Бієнковські плавні - с. Покровка.

Для того, щоб оглянути більшість цікавинок Кінбурнського півострову, трьох з половиною днів недостатньо. Тому, щоб не розтягувати наш похід у часі та не блукати місцями, де стоянки з наметами заборонені, на сьогоднішній день запланована екскурсія екологічним маршрутом національного парку "Білобережжя Святослава". Нас заберуть зранку на уазику(ах), і ми об'їдемо за день багато місць, які по праву можна назвати знаковими для півострова. Почнемо з поля диких орхідей, які розташовані найближче до місця нашого табору і саме в кінці квітня - на початку травня повинні масово розквітнути. Пишуть, що це або найбільше, або друге за величиною в Європі орхідне поле. Далі наш шлях буде проходити повз Ковалівську сагу - залишок густих вільхових лісів, дерева в яких сплелися коренями, по землі вються ліани, а навесні вони ще й значною мірою стоять у болоті. Люди з давніх-давен оминали саги стороною, побоюючись змій, для яких там просто рай. Але якщо обережно, то заглянути в сагу хоча б скраєчку можна. Відома історія про те, як у таку сагу на Кінбурні колись ховався на кілька днів Нестор Махно разом зі своїми соратниками та обозом. Але крім соснових та вільхових лісів на Кінбурні також лишились ще й дубові! Частково вони розташовані в заповіднику Воложин ліс, куди потрапити досить складно. Там навіть є так званий "дуб Пушкіна", який, як дехто вважає, і став прообразом славнозвісного дуба, що "у Лукоморья". Адже в світі не так багато місць, де біля моря ростуть дуби. А в цих краях Пушкін, вірогідно, бував під час одеського заслання, що і породило таку версію. Але ми побачимо місцеві дуби в урочищі Комендантське, яке можна відвідати без обмежень. І на завершення екскурсії відвідаємо Бієнкові плавні - улюблені місця гніздування диких птахів на Кінбурні, зокрема, рожевих пеліканів, які наприкінці квітня вже точно повинні повернутися сюди з теплих країв. Кілька десятиліть тому плавні пересохли, але в 2015-му завдяки спільним зусиллям місцевої адміністрації та українського відділення компанії Coca-Cola були відновлені канали, що повренули до плавнів воду Дніпровського лиману. Після чого популяція птахів у Бієнкових плавнях щороку почала збільшуватись. Ввечері повертаємось до Покровки, але зупиняємось на ночівлю з іншого боку села, біля узбережжя Ягорлицької затоки. Це необхідно для того, щоб скоротити кілометраж наступного дня. Можливо, зупинимось з наметами на території однієї з місцевих турбаз, де зможемо прийняти душ, а також поласувати місцевими продуктами. Начебто заборона на вилов риби та морепродуктів настає там з 1 травня, тому є хороші шанси відвідати місцевих мідій, креветок чи рапанів. До речі, пишуть, що в квітні кінбурнські пляжі місцями просто вкриті панцирями рапанів, і виглядає це дуже красиво. А ще, завдяки такій кількості різних трав та зручних місць для випасання худоби тут дуже незвичайне молоко, а особливо сметана. Начебто, смачнішої немає ніде в світі. Що ж, перевіримо, мені точно є з чим порівнювати!

 

 

 

                    Кілометраж: близько 6 км пішки та 30 км на уазику.

День 6, 30.04.2020

Маршрут: с. Покровка - соляні промисли на околиці с. Геройське.

Сьогодні наш піший маршрут проходитиме однією з найбільш диких частин півострова. Кілометраж найбільший за весь похід, тому виходимо раненько. Хто не надивився вчора на птахів, зможе "догнатися" сьогодні. Ми вже не будемо йти понад морем, але зате з одного боку буде великий сосновий ліс, а з іншого - численні солоні та прісні озера, біля яких дуже полюбляють перебувати кінбурнські пернаті. Ще якісь тисячу років тому на місці цих озер проходило русло Дніпра, а Кінбурнський півострів насправді був островом. Під вечір виходимо до старовинних соляних промислів біля села Геройське. Це одне з тих місць, куди славнозвісні чумаки їздили колись за сіллю! І зараз це єдиний соляний завод в Україні, який видобуває якісну та дуже корисну насичену мікроелементами морську сіль старовинним методом випарювання, пропускаючи поступово рапу через ланцюжок штучних водойм. Подібний завод в Голій Пристані збанкрутував, а в Саках опинився на окупованій території. І завод в Геройському переживає далеко не найкращі часи. Через відсутність техніки для подрібнення та очищення до необхідної кондиції, ця сіль, яка б могла стати харчовою найвищого гатунку, продається як технічна - для посипання тротуарів взимку разом з піском. Місцеві рибалки також залюбки її використовують для засолу риби. В кінці серпня в Геройському навіть відмічається спеціальне свято - день солі та риби. Але враховуючи вище згадані фактори, виробництво солі в Геройському зараз стало збитковим, а завод нарешті готують до приватизації. Не впевнений, що ми зможемо побачити безпосередньо процес видобування солі, але попередньо вже знайдена людина, яка могла б провести екскурсію та розповісти про все більш детально. Також достеменно невідомо чи буде в цей період вода в деяких озерах промислу мати такий красивий рожевий відтінок (залежить від циклу процедури випарювання, який буде проходити в той час), але в кінці травня вже все було - і рожевий колір, і так звана "інстаграм-купа" нагорнутої для відстоювання солі з видовбаною в ній печерою. Детальніше про це рекомендую подивитись ось тут.

Кілометраж: 22 км.

День 7, 01.05.2020

Запасний день. Необхідність у додатковому дні може виникнути як мінімум з двох причин: 1) через погану погоду може затриматись переправа на Кінбурнську косу; 2) великий % рихлих піщаних грунтів на Кінбурнській косі може негативно вплинути на швидкість нашого пішого пересування. Щоб нам не довелося пропускати цікаві місця та шукати додатковий транспорт для скорочення пішої відстані, або йти у темпі, який виходить за межі комфортності, краще додати один додатковий день. Тим більше, що травневі вихідні це якраз дозволяють. У разі вчасного виконання програми у нас не буде жодних проблем з тим, щоб витратити цей день максимально приємно для себе. Це може бути, наприклад, купання в морі або радіальний вихід на південну частину коси (теж дуже красиве місце з великою кількістю диких птахів) чи на грязьові озера.

День 8, 02.05.2020

Маршрут: с. Геройське - с. Рибальче - с. Раденськ - Олешківські Піски.

На цьому наша основна пішохідна частина завершена, починаємо плавно переміщуватися в напрямку Херсону, звідки завтра ввечері можна буде вже від'їжджати додому. Зранку пройдемо кілька кілометрів до центру села Геройське, побачимо старовинну церкву 19-го століття, яку називають чомусь козацькою, хоча збудував її один купець, який начебто розбагатів віднайшовши великий скарб. Далі під'їдемо близько 20 кілометрів до села Рибальче, звідки спробуємо домовитись за поїздку на човні до унікального гіперболоїдного маяку Задній Аджигольський, який є найвищим в Україні. Офіційно уряд відкрив нещодавно доступ на українські маяки для екскурсій, і цей якраз входить до пілотного списку з 4-х маяків, які вже можна відвідати у вихідні дні (1-го травня по ідеї теж). Але конкретних людей, які організовують туди екскурсії, знайти не вдалося. Місцеві рибалки вже давно возять туди охочих моторними човнами, але раніше все залежало від настрою та доброї волі доглядачів маяку. Адже саме цікаве - це залізти на його маківку та оглянути околиці. За відгуками, краєвид звідти відкривається просто надзвичайний! Хоча просто подивитись на маяк впритул теж буде цікаво.

Далі робимо великий переїзд до села Раденськ, звідки починаються пішохідна екологічна стежка Олешківськими пісками. Довжина стежки всього кілька кілометрів, але щоб зустріти захід сонця в такому дивовижному місці цього цілком достатньо. На ночівлю станемо поряд з пустелею, на облаштованій стоянці. Вірогідно, домовимося з дирекцією національно-природного парку, щоб на час пішої прогулянки залишити десь у них рюкзаки. Конкретно цей момент ще не обговорювався, але попередня домовленість про екскурсію вже є. Олешківські Піски зараз - діючий військовий полігон, і ходити там просто так суворо заборонено і досить небезпечно. Але у вихідні дні він саме не повинен працювати, і доступ туристам дозволяється.

 

Кілометраж: близько 6 км пішки та 100+ км переїзд.

День 9, 03.05.2020

Маршрут: Олешківські піски - Херсон.

Ми повертаємося в цивілізацію, зранку вирушаємо безпосередньо до Херсону і на останок відвідаємо дуже цікаву тематичну екскурсію "Херсон де масон" від класного і нетипового туристичного агентства ХерсON. Хлопці дійсно вкладають душу в екскурсії, а матеріал подається в інтерактивній формі, завдяки чому значно краще запам'ятовується. Починається та закінчується екскурсія у французькому ресторані. Детальніше можна почитати ось тут.

На останок буде кілька годин до потягу (екскурсія повинна завершитись о 14.30), щоб оглянути центральну частину міста та відвідати з дегустацією одну чудову українську виноробню "Курінь", що на околицях Херсону.

Кому цікаво, також можна залишитись на Херсонщині, щоб продовжити подорож у "матрасній" формі (з проживанням у готелі) та відвідати ще купу цікавих місць - дивовижні Херсонські гори з так званим Гранд-Каньйоном, сафарі в заповіднику Асканія-Нова (на початку травня саме повинні відкрити виїзд у степ), Шато Князя Трубецького та старо-шведське село Зміївка з етнографічною екскурсією.

 

Кілометраж: Близько 60 км переїзд до Херсону і 3-4 км прогулянка містом.